головна  |  автори  |  вступне слово  |  зміст  |  додаток   | 

вулиці

А Б В Г Д Є Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ш Щ Ю Я

Василь ГАЛАЙБА

ФОТОСПОМИН

КИЇВ, ЯКОГО НЕМАЄ

вулиця Володимирська

Міститься в Залізничному, Старокиївському та Шевченківському районах. Пролягає від Андріївського узвозу та вулиці Десятинної до вулиці Короленківської. Найдавніша частина вулиці (від Андріївського узвозу до Золотих воріт) виникла ще за часів Київської Руси. На початку ХІХст. вона складалася з трьох вулиць: Андріївської, Софійської та Золотої. У зв'язку з будівництвом Імператорського університету св. Володимира в 1830-х рр. вулиця від Золотих воріт до Університету отримала назву Університетської. 1869р. її відрізок від Андріївського узвозу до Присутствених місць перейменовано на Десятинну, далі до вулиці Льва Толстого - на Володимирську, далі - на Нижньоволодимирську. З 1901р. уся вулиця була названа Великою Володимирською, з 1922р. - Короленка. Сучасна назва - з 1944р. Вулиця Володимирська є однією з головних розпланувальних осей центрального району Києва. На ній зосереджено значний комплекс пам'яток археології, історії, архітектури та містобудування, мистецтва, які віддзеркалюють майже увесь історичний проміжок культурного життя міста.

Володимирська,4-аВолодимирська,4-а

Одноповерховий цегляний будинок на подвір'ї Музею історії України. Зведений 1876р. як будинок причту Десятинної церкви. Знесений в квітні 1982р. На світлині праворуч - старовинна липа біля фундаментів колишньої Десятинної церкви, якій, за свдченням деяких ботаників, вже 800 років.

Володимирська,12Володимирська,12 (на свiтлинi - лiворуч)

Ділянка входила до складу чималої міської садиби на перетині вулиць Володимирської та Великої Житомирської (сучасні домоволодіння по вулиці Володимирській,8-14). Перший власник садиби - поміщик Орловської, Курської й Полтавської губерній відставний гвардії поручик О.Аннєнков. За його ініціативою та фінансуванням була збудована на місці старої - нова Десятинна церква (знесена 1935р.). Під час робіт було знайдено цінні давньоруські коштовності і прикраси, що їх О.Аннєнков таємно вивіз з Києва в свій хутір на Полтавщині, щоб переплавити на золото. Історію було розголошено, археолог-аматор опинився в тюрмі, де і пішов з життя. 30 травня 1856р. його син М.Аннєнков продав садибу титулярному раднику М.Стародубцеву. 1868-1869рр. будується новий двоповерховий цегляний будинок, що існував до початку 1990-х рр. під №12. З 1874р. садиба має сучасні межі. 1888-1917рр. власниця ділянки - дворянка І.Яцковська. Існують відомості щодо використання будинку в різні роки: 1872р. верхній поверх здано під квартиру, а в нижньому знаходилась "пітейна і бакалійна торгівля", у 1880-х рр. весь будинок було зайнято столярною і меблевою майстернею з гуртожитком для робітників. На початку ХХст. на першому поверсі знов з'являються торговельні приміщення: "оружейна торгівля", "булочна" тощо. Після націоналізації будинок використовувався під адміністративні та фінансові контори. У повоєнні роки тут знаходився дитячий садок. Будинок знесений в 1990-х рр. Тепер на цьому місці за проектом архітекторів С.Бабушкіна, А.Мазура та Є. Яновицького протягом 1998-2000 рр. зведено офісний будинок, що вдало вписаний в забудову вулиці.

Володимирська,17Володимирська,17

На території садиби поблизу земляних валів бастіону Старокиїв-ської фортеці існувала з XVIIст. дерев'яна церква Живоначальної Троїци. 1858р. при організації площі перед новозбудованими Присутственими місцями її було розібрано. Місце престола церкви ще і на початку XX ст. збері-галося в садибі №17 і залишалося незабудованим. Садибу придбав 1881 р. капітан Г. Волков і збудував триповерховий будинок за проектом архітектора П.Федорова. 1882р. З початку заснування в будинку розмістилася редакція історико-етнографічного і белетристичного журналу "Киевская старина". Сюди приносили статті В. Антонович, О.Лазаревський, А. Прахов та інші діячі, що стояли у витоків вітчизняної науки і культури. З боку двору 1889р. за проектом М.Горденіна прибудовано триповерховий флігель, 1891р. надбудований. За цією адресою в 1910-х рр. жив італійський скульптор Е.Саля (під його керівництвом і за його участю оформлені фасади і інтер'єри відомих київських споруд: Держбанку, Музею українського образотворчого мистецтва, будинку архітектора В.Городецького на Банковій, 10, караїмської кенаси по Ярославовому валу,7 тощо). У 1916-1919рр. квартиру №7 займав О.Кошиць - диригент, композитор і етнограф, що очолював Українську республіканську хорову капелу. ВКанаді його ім'ям названий український хор, відомий в усьому світі. Останніми власниками садиби в 1917-1919рр. були інженер-технолог М.Симиренко та його дружина К.Симиренко (в дівоцтві Григорович-Барська). Будинок знесено в березні 1997р.

Володимирська,27Володимирська,27

Споруда проти південної вежі Софійського собору була різночасовою. Первісний об'єм - двоповерховий кам'яний флігель в садибі дворянина В. Малецького - збудований 1870р. за проектом архітектора Г.Шлейфера. 1872р. садибу придбав поміщик Я.Томара, власник сусідньої наріжної садиби (нині №29). Новий власник у 1874-1875рр. будує двоповерховий будинок, використовуючи первісний об'єм флігеля (автор прокту архітектор Р.Тустановський). Десять років по тому домовласник для більш раціонального використання площі ділянки робить двоповерхову прибудову і надбудову над в'їздною брамою (проект склав архітектор А.Краусс 1886р.). Після смерті Я.Томара садиба № 27 перейшла у власність його вдови С.Томара. Судячи з усього, то була великомудра жіночка: у жовтні 1919р. вона спромоглася отримати чималу позику під заставу землі і садибних споруд терміном на 36 років і 4 місяця. Будинок використовувався як житловий: три однокімнатні квартири були влаштовані в підвалі, на першому поверсі - тютюновий магазин та семикімнатна хазяйська квартира, на другому поверсі - дві квартири і одна кімната в мезоніні. В наш час - перебудований.

Володимирська,54 та 56Володимирська,54 та 56

На першому плані - службове приміщення (привратницька) подвір'я дівочого пансіону графині Є.Левашової № 54. З 1919р. садиба Всеукраїнської Академії наук. Далі по фронту вулиці - один з двоповерхових корпусів, де з 1873р. знаходився військово-окружний суд. 1967р. споруда увійшла в реконструйований і надбудований об'єм для Всеукраїнського товариства "Знання".

Володимирська,72 та 74Володимирська,72 та 74

Чотириповерхові житлові будинки кінця ХІХст. Знесені в грудні 1981р.

Володимирська,74Володимирська,74

Двоповерховий цегляний житловий будинок. Знесений в квітні 1980р.

Володимирська,88Володимирська,88

Двоповерховий цегляний будинок другої половини ХІХст. Знесений в травні 1980р.

Володимирська,95Володимирська,95

Двоповерховий цегляний будинок кінця ХІХст. Знесений в травні 1985р.

Володимирська,96Володимирська,96

Двоповерховий цегляний флігель. Знесений у грудні 1985р.

<< попередня | вгору | наступна >>

 

головна  |  автори  |  вступне слово  |  зміст  |  додаток